Трохи про творчість Брейгеля Пітера старшого
Формування жанрів: натюрморту, пейзажу, жанрової картини відбулося через зміну характеру релігійних композицій у бік жанровості. Поряд із панівним у нідерландському мистецтві мариністики не зникали і реалістичні устремління. Для цього були потрібні великий талант, Сенокос липеньсамостійність, сміливість у вирішенні художньої проблеми, якими був наділений лише Брейгель Пітер старший.
Творчість Брейгеля за своєю незрівнянною геніальністю та індивідуальним характером справляє враження відокремленого явища. Саме Брейгель був єдиним серед нідерландських майстрів, який зрозумів справжню сутність італійського живопису та першим здійснив у великих масштабах синтез художніх засобів та форм південного та північного мистецтва. Брейгель застосував різні впливи незрівнянно досконаліше, ніж романісти, але на відміну романістів, він ні в чому не відійшов від вітчизняних традицій. У творчості Брейгеля відчувається мальовничість Босха, революційна сміливість Гуго ван дер Гуса, новий реалізм братів Ван Ейків, пластичне окреслення форм Рогіра ван дер Вейдена. Брейгель не обмежився реалістичною передачею деталей, а здійснив у картинах монументальний синтез всього життя й природи. Він ввів новий спосіб композиції - художнє відображення життя у всій її повноті могло бути здійсненне лише за ясної, широкої компонування найістотніших елементів, вибраних з усього розмаїття дійсності. Широке коло інтересів Брейгеля, дав художнику винятково багатий життєвий досвід, що дало поєднання найважливіших філософських поневірянь, їх розуміння та зображення життя у всій його повноті. Створюючи свої живі, що підкреслюють три виміри фігури, він досконаліше за всіх інших нідерландських живописців вирішив проблему пластичного зображення тіл, що перебувають у русі. Брейгель завжди зображував людей пов'язаними між собою, вони ніколи не відокремлені ні один від одного, ні Селянський танець навколишнього середовища. Зображення людини у дії, невіддільного від діяльності, а чи не постаті, які уособлюють різні мотиви руху, як і робили романісти.
Життя для Брейгеля – безперервна діяльність, причому діяльність як людини, а й природи, що він увічнив не як статичне видовище, бо як динамічна, сповнена життєвих сил жива істота.