Творчість Куїнджі
Найімовірніша дата народження Архіпа Куїнджі – 27 січня 1842 року. Куїнджі - татарською означає «золотих справ майстер», дана була на прізвисько діда. У 1845 році у хлопчика померли батько і мати і родичі Радуга віддали хлопчика спочатку до будівельного підрядника, потім до хліботоргівця. Архіп навіть не встиг закінчити початкову міську школу. Пізніше Куїнджі почав займатися ретушерством. Архіп малював ще в дитинстві, на стінах, парканах, шматках паперу. У 1860-1861 роках Архіп їде до Петербурга, щоб вступити до Академії мистецтв. Проте двічі провалюється на іспитах.
У 1868 році Куїнджі написав картину «Татарська сакля» за яку отримав звання некласного художника, і того ж року був прийнятий вільним слухачем до Академії мистецтв. Куїнджі потоваришував із Рєпіним і В. Васнецовим, знайомиться з Крамським. У 1872 році створена картина «Осінній бездоріжжя» дуже близька картинам художників передвижників. Розмита дорога з блискучими калюжами, повітря пронизане вогкістю і імлою, і самотня постать жінки з дитиною — сумна розповідь про простих людей. Влітку 1872 Куїнджі був на острові Валаам, що на Ладозькому озері, де було намальовано картини: «ЛадожЕльбрус. Місячна нічне озеро» та «На острові Валаам». У цей час Куїнджі захоплюється суворою красою північної природи з поєднанням соціальних мотивів. Наприклад в картині «Забуте село», відсунуте на задній план село посилює враження занедбаності серед пустельної рівнини, а зображення осіннього неба з дощовими хмарами, що пливуть по ньому, розкислої дороги, викликає відчуття жалюгідного людського животіння серед безпритульної природи. Весною 1874 року художник поїхав до Маріуполя. Віра Єлевферіївна Кетчерджі, дочка заможного купця, стала дружиною Архіпа Куїнджі.
Новий період у творчості Куїнджі відкривається картиною «Українська ніч», де місячне світло, що заливає стіни хат, надає незвичайності та поетичності скромному пейзажу. За допомогою розмаїття глибоких тіней та напруженого світла художник передає тишу та урочистість ночі. Ця картина в 1878 була виставлена на Всесвітній виставці в Парижі, де отримала високу оцінку критиків і відвідувачів. У 1879 році Куїнджі пише картину "Березовий гай", який став продовженням його напрямку у пейзажі. Куїнджі досяг декоративного ефекту, створивши образ піднесеного, сяючого, променистого нерухомого світу. Тому зображення пейзажу узагальнено за допомогою колірного рішення: галявина представлена рівною, як стіл, площиною, небо – монотонно забарвленим задником, гай – майже силуетно, стовбури беріз на передньому плані здаються плоскими декораціями. Такого прийому у пейзажі ще ніхто не застосовував.
В 1881 художник створив картину «Дніпро вранці», в якій вже немає яскравої декоративності, вона приваблює спокійною величністю. З 1882 Куїнджі протягом майже тридцяти років не виступає перед публікою з новими творами. Але митець очолює у реформованій Академії мистецтв пейзажну майстерню, де виховує нових художників: Рилова, Богаєвського, Реріха, Борис Волгаова, Пурвіта та інших. У 1898 році Куїнджі своїм коштом організував для молодих художників поїздку за кордон і пожертвував до Академії сто тисяч рублів. Коли учні задумали створити Товариство імені О.І. Куїнджі, художник передав у його власність всі наявні у нього картини і кошти, а також землі, що належать йому в Криму.
Його пошуки у пізній період творчості вилився у картину "Нічне". Дзвінка чистота літнього світанку передана у градації відтінків піднебіння, у відображенні широкого річкового плесу. Світло місяця, що зникає у світлі зорі, точно знайдено по світлосилі і передає ілюзію світла. Силует коня, що нерухомо стоїть на високому березі, чітко малюється на тлі світлого неба. З ліричністю передано чарівність літнього світанку над дніпровськими степами. Якщо в багатьох пізніх роботах виразно виступає прагнення Куїнджі до декоративізму, то в "Нічному" переважає глибоко емоційне сприйняття життя.